The NLS Norwegian Language School offers a comprehensive range of Nynorsk courses tailored to various proficiency levels, from beginner to advanced. Our curriculum is designed to equip students with a strong foundation in Nynorsk grammar, vocabulary, and practical communication skills. We provide both intensive and part-time courses, online and in-person options, and specialized workshops focusing on specific aspects of the language, such as writing or professional communication in Nynorsk. For detailed information on our current offerings, please visit the NLS Norwegian Language School website.
Пасивний стан є невід’ємною частиною граматичної системи будь-якої мови, і нюнорськ не є винятком. Його використання дозволяє змістити фокус речення з виконавця дії на саму дію або об’єкт, над яким вона виконується. Це надає мові гнучкість та дозволяє висловлювати думки більш тонко та об’єктивно. У цій статті ми глибоко зануримося в нюанси формування та застосування пасивного стану в нюнорську, розглядаючи різні аспекти та надаючи практичні приклади.
Основні способи утворення пасивного стану
У нюнорську існує кілька основних способів утворення пасивного стану, кожен з яких має свої особливості та сферу застосування. Розуміння цих механізмів є ключовим для правильного використання пасивних конструкцій.
1. Утворення за допомогою дієприкметника минулого часу (Perfektum partisipp) та допоміжного дієслова “ver”
Це, мабуть, найпоширеніший та найуніверсальніший спосіб утворення пасивного стану в нюнорську. Він полягає у використанні третьої форми дієслова – дієприкметника минулого часу (perfektum partisipp) – у поєднанні з допоміжним дієсловом “ver” (бути).
Формула утворення
Основна формула виглядає так:
Підмет (об’єкт дії) + ver (у відповідному часі) + дієприкметник минулого часу (perfektum partisipp) (узгоджений з підметом)
Приклади
- Aktiv: Mannen skriv boka. (Чоловік пише книгу.)
- Passiv: Boka er skriven av mannen. (Книга є написаною чоловіком.)
У цьому прикладі “boka” (книга) стає підметом у пасивному реченні. Дієприкметник “skriven” (написаний) узгоджується з іменником “boka” за родом та числом (в даному випадку – спільний рід, однина).
- Aktiv: Barnet leikar med ballen. (Дитина грається з м’ячем.)
- Passiv: Ballen er leika med av barnet. (М’яч є об’єктом гри дитини.)
Тут “ballen” (м’яч) стає підметом. “Leika” (граний) – дієприкметник минулого часу. Зверніть увагу, що в нюнорську дієприкметники минулого часу дієслів II або III групи, що закінчуються на -e, часто втрачають це -e в пасивному стані, як у випадку “leika” замість “leikede” (якщо б це було стандартне утворення).
- Aktiv: Dei bygde huset i fjor. (Вони збудували будинок минулого року.)
- Passiv: Huset vart bygt i fjor. (Будинок був збудований минулого року.)
Тут ми бачимо використання минулого часу дієслова “ver” – “vart”. Це демонструє, що пасивний стан може утворюватися в різних часах. “Bygt” (збудований) – дієприкметник минулого часу.
Узгодження дієприкметника
Важливою деталлю є узгодження дієприкметника минулого часу з підметом. У нюнорську дієприкметники закінчуються на “-t” для середнього роду однини, “-en” або “-a” для спільного роду однини, та “-e” для множини.
- Середній рід однини: Huset er bygt. (Будинок є збудований.)
- Спільний рід однини: Boka er skriven. (Книга є написана.)
- Множина: Bøkene er skrivne. (Книги є написані.)
Особливості часів
- Теперішній час (Presens): Boka er skriven. (Книга є написана.)
- Минулий час (Preteritum): Boka vart skriven. (Книга була написана.)
- Перфект (Perfektum): Boka har vore skriven. (Книга була написана / дія завершена до певного часу.)
- Плюсквамперфект (Pluskvamperfektum): Boka hadde vore skriven. (Книга була написана / дія відбувалася до певного моменту в минулому.)
- Майбутній час (Futurum): Boka vil bli skriven. (Книга буде написана.)
2. Утворення за допомогою зворотньої частки “-ast”
Інший спосіб утворення пасивного стану полягає у додаванні частки “-ast” до основи дієслова. Цей спосіб часто використовується для вираження загальних дій, безвідносних до конкретного виконавця, або для опису процесів.
Формула утворення
Підмет (об’єкт дії) + дієслово з часткою “-ast” (у відповідному часі)
Приклади
- Aktiv: Nokre folk et eple. (Деякі люди їдять яблуко.)
- Passiv: Eple etast/etst no. (Яблуко їдять зараз.)
Тут “etast” (їдять) є формою пасивного стану. Дієприкметник може мати скорочену форму “etst”.
- Aktiv: Folk trur dette. (Люди вірять цьому.)
- Passiv: Dette truast av mange. (Це віриться багатьма.)
“Truast” (віриться) – пасивна форма.
- Aktiv: Vegen stenger om vinteren. (Дорога закривається взимку.)
- Passiv: Vegen stengast om vinteren. (Дорога закривається взимку.)
“Stengast” (закривається) – пасивна форма.
Часові форми з “-ast”
- Теперішній час: Vegen stengast.
- Минулий час: Ein gong stengast vegen. (Якось дорога була закрита.) – Примітка: тут минулий час дієслова утворюється від основи з -ast, що може бути не завжди очевидним і потребує запам’ятовування.
- Майбутній час: Vegen vil stengast.
Зауваження щодо “-ast”
- Цей спосіб є більш характерним для певних типів дієслів та часто використовується для вираження сталих явищ або загальновідомих фактів.
- Не всі дієслова можуть утворювати таку форму.
- У сучасній нюнорській мові пасивний стан з “ver” + дієприкметник є більш поширеним і вважається більш нейтральним.
Коли використовувати пасивний стан у нюнорську
Вибір між активним та пасивним станом залежить від того, що саме хочеться виділити в реченні. Пасивний стан не є просто граматичною вправою; це інструмент для досягнення певних комунікативних цілей.
1. Коли виконавець дії невідомий або неважливий
Це, мабуть, найчастіша причина використання пасивного стану. Якщо особа чи об’єкт, що виконує дію, невідомий, або ми не хочемо його згадувати, пасивна конструкція є ідеальним вибором.
Приклади:
- Ukjent: Noko har brote vindauget. (Хтось розбив вікно.)
- Passiv: Vindauget har vore brote. (Вікно було розбите.)
- Тут невідомо, хто розбив вікно, тому зосереджуємося на факті розбиття.
- Ikke viktig: Eg har kjøpt bilen i går. (Я купив машину вчора.)
- Passiv: Bilen vart kjøpt i går. (Машину було куплено вчора.)
- Якщо контекст вже зрозумілий, хто купив машину, акцент може бути зроблений на самому факті купівлі.
2. Для акцентування на об’єкті дії
Пасивний стан дозволяє перемістити об’єкт дії на початок речення, роблячи його головним елементом. Це може бути використано для підкреслення важливості об’єкта або для побудови певного стилю тексту.
Приклади:
- Aktiv: Oppfinnaren skapa lyspæra. (Винахідник створив лампочку.)
- Passiv: Lyspæra vart skapa av oppfinnaren. (Лампочку було створено винахідником.)
- У пасивному реченні “Lyspæra” (лампочка) займає першу позицію, привертаючи до себе увагу.
3. У формальному та науковому стилі
Пасивний стан часто зустрічається в офіційних документах, наукових працях, звітах та інструкціях. Він допомагає створити об’єктивний, безособовий тон, що є важливим для таких жанрів.
Приклади:
- Referat/rapport: Forskinga viste at… (Дослідження показало, що…)
- Passiv i fagtekst: Det er vore funne fleire interessante resultat. (Було знайдено кілька цікавих результатів.)
- Ця конструкція “det er vore funne” є типовим нейтральним способом викладу наукових результатів.
- Instruksjon: Brukaren må lese bruksrettleiinga. (Користувач повинен прочитати інструкцію.)
- Passiv i instruksjon: Bruksrettleiinga må lesast av brukaren. (Інструкція має бути прочитана користувачем.)
- Або ще більш типово: Bruksrettleiinga skal lesast. (Інструкція має бути прочитана.) – тут “skal” (має) виконує роль модального дієслова, а “lesast” – пасивну форму.
4. Для уникнення звинувачень або відповідальності
Іноді пасивний стан використовується навмисно, щоб уникнути прямого звинувачення або покладання відповідальності на конкретну особу.
Приклади:
- Direkte: Du smelte kaffekoppen min! (Ти розплавив мою кавову чашку!)
- Indirekte (passiv): Kaffekoppen min er smelta. (Моя кавова чашка розплавлена.)
- У пасивному реченні не вказано, хто саме це зробив.
5. Для опису процесів та подій, які відбуваються самостійно
Деякі процеси або події відбуваються незалежно від волі конкретних людей, і пасивний стан добре підходить для їх опису.
Приклади:
- Naturlig prosess: Isen smelte i sola. (Лід танув на сонці.)
- Passiv (om prosess): Isen smeltast i sola. (Лід тане на сонці.)
- Тут “-ast” краще підкреслює природність процесу.
- Hendelse: Ulykka skjedde i går. (Аварія сталася вчора.)
- Passiv (om hendelse): Ulykka vart skjedd i går. (Аварія була сталася вчора.) – Це менш поширене використання, але можливе для підкреслення факту відбуття події.
Граматичні нюанси та типові помилки
При використанні пасивного стану важливо пам’ятати про деякі граматичні нюанси, щоб уникнути помилок.
1. Узгодження дієприкметника
Як вже згадувалося, дієприкметник минулого часу повинен узгоджуватися з підметом за родом та числом.
- Помилка: Huset er skriven. (Неправильно, “hus” – середній рід, потрібне “-t”)
- Правильно: Huset er skriven? Ні! Huset er skrive. (Будинок є написаним) – тут, якщо “hus” є objekтом написання, то “skrive” може бути дієпр. минулого часу. Якщо це будівельний термін, то “bygt”. Треба дивитися на дієслово.
- Виправлення: Huset er bygt. (Будинок є збудований.)
- Помилка: Bøkene er skriven. (Неправильно, “bøkene” – множина, потрібне “-e”)
- Правильно: Bøkene er skrivne. (Книги є написані.)
2. Використання “ver” та “vere”
У сучасній нюнорській мові “ver” є стандартною формою для допоміжного дієслова, особливо в минулому часі (“vart”). “Vere” – це інфінітив, який використовується в інших конструкціях.
- Помилка: Boka vere skriven. (Неправильно, це інфінітивна форма)
- Правильно: Boka er skriven. (Книга є написана.)
- Правильно: Boka vart skriven. (Книга була написана.)
3. Час допоміжного дієслова
Важливо правильно підібрати час допоміжного дієслова “ver” відповідно до часу, в якому дія відбувається.
- Минуле: Eg skreiv e-post. -> E-posten vart skriven.
- Теперішнє: Eg skriv e-post. -> E-posten er skriven.
- Майбутнє: Eg skriv e-post. -> E-posten vil bli skriven.
4. Частота вживання “-ast”
Хоча “-ast” є дійсним способом утворення пасивного стану, у сучасній мові пасив з “ver” є більш універсальним та часто вибирається носіями. Важливо не перевантажувати мовлення конструкціями з “-ast”, якщо є більш природна альтернатива.
Опануйте красу нюнорська під керівництвом експертів NLS Norwegian Language School – реєструйтеся вже сьогодні! https://nlsnorwegian.no/nynorsk-course/
Різниця між пасивним станом та безособовими конструкціями
Важливо розрізняти пасивний стан та безособові конструкції, які також можуть бути використані для вираження схожих значень.
1. “Det” як вступне слово
У нюнорську, як і в багатьох інших мовах, часто використовується безособова конструкція з “det” (це) на початку речення, щоб виразити загальні твердження або описи.
Приклади:
- Passiv: Det er skrive ein ny rapport. (Є написаний новий звіт.)
- Begegnung: Det er kaldt ute. (Надворі холодно.)
- Begegnung: Det er viktig å lese dette. (Важливо прочитати це.)
Тут “det” виступає як формальний підмет, а саме висловлювання не має конкретного виконавця дії.
2. “Man” (людина, хтось)
Інший спосіб вираження загальної дії – це використання займенника “man” (людина, хтось).
- Aktiv med “man”: Man ser mange turistar om sommaren. (Людина бачить багато туристів влітку / Влітку бачать багато туристів.)
- Passiv: Det blir sett mange turistar om sommaren. (Є бачено багато туристів влітку / Влітку бачиться багато туристів.)
У цьому випадку пасивний стан з “ver” + дієприкметник, особливо з “blir” (стає, буде) для вираження актуального стану, є більш поширеним та природним.
Закінчення
Пасивний стан у нюнорську є багатогранним граматичним поняттям, яке надає мовцю широкі можливості для вираження своїх думок. Розуміння способів його утворення, особливо за допомогою допоміжного дієслова “ver” та дієприкметника минулого часу, а також випадків його використання, дозволяє говорити та писати більш точно, об’єктивно та стилістично правильно. Хоча частка “-ast” також існує, вона є менш універсальною і потребує уважного ставлення. Практика та уважне вивчення прикладів допоможуть вам впевнено використовувати пасивний стан у ваших комунікативних задачах.
Зрозумійте норвезькі діалекти та культуру глибше. Забронюйте своє місце на курсі нюнорська в NLS